понедельник, 4 мая 2020 г.


  Тести з предмета "Охорона і захист лісу"
Шановна 14-Л група віднесіться будь-ласка серйозно до тестових завдань. Лекційний зошит вам в поміч!


                
Тести з предмету « Охорона та захист лісу»
                                  Перший рівень.

1.Які комахи відносяться до кореневих шкідників?
 а) східний травневий хрущ;
 б) червневий хрущ;
 в) смугастий ковалик;
 г) вірні всі відповіді.
2.Скільки яєць відкладає вовчок звичайний в одне гніздо?
 а) 500-600шт;
 б) 200-300шт.
 в) 20-  30шт.
 г) 1000 шт.
3. Чим обробляють коріння сіянців під час посадки при значній заселеності личинками хруща?
а) розчином інсектициду;
б) нічим не обробляють;
в) гербіцидами;
г) фунгіцидами.
4. Що пошкоджує сосновий шовкопряд?
а) хвою; б) листя дуба;.в) кору сосни; г) коріння.
5. Куди відкладає яйця сосновий шовкопряд?
а) на хвоїнки;
б) на кору;
в) на гілячки.
г) перша та третя відповідь вірна.
6. Якої дії бувають гербіциди?
а) контактної;
б) кишкової;
в) системної і фумігантної.
г) вірної відповіді немає.
7. Яких жуків знищує малий красно тіл?
а) гусениць п ядунів
б) гусениць листовійок;
г) гусениць совок;
д) всі відповіді вірні.
8. До якої групи шкідників відноситься малий сосновий лубоїд?
а) стовбурових;
 б) кореневих;
в) хвоєгризучих;
г) листогризучих.
9. Чи дозволяється зберігати в ліси на протязі декількох місяців неокорковану лісопродукцію?
а) так; б) ні;  в) вірної відповіді немає.
10.Які хвороби є найнебезпечнішими для лісового господарства?
а) хвороби викликані грибами;
б) хвороби викликані дощем;
в) хвороби викликані від погодніх умов;
г) хвороби викликані шкідниками.
11. Хто є збудником хвороби поперечного раку дуба?
а) лишайники;
б) бактерія;
в) водорості;
г) гриби.
12. Щоб запобігти виникненню хвороб, збудники яких можуть знаходитися в грунті, чим потрібно обробляти насіння хвойних порід перед висівом?
а) гербіцидом;
б) фунгіцидом;
в) у розчині марганцево-кислого калію 0,5% протягом 2 годин.
г) у ропі.

           Тести  з предмету « Охорона та захист лісу»

                              Другий рівень.
1. До яких комах  відноситься  травневий хрущ?
а) кореневих шкідників;
 б) листогризучих шкідників;
 в) стовбурових шкідників;
 г) вірної відповіді немає.
2. Які комахи відносяться до споживачів хвої?
 а)Сосновий шовкопряд;
 б) монашка;
 в) сосновий пильщик;
 г) всі відповіді вірні.
3. Коли літають метелики непарного шовкопряда?
а) увечері та вночі;
б) ранком та вночі;
в) днем;
г) ранком та увечері.
4. Де виникають осередки дубової листовійки?
 а) тільки в дубових лісостанах;
 б) тільки в хвойних лісостанах;
 в) тільки в мішаних лісах;
 г) тільки в молодняках.
5. Які існують засоби боротьби з хвоє- та листогризучих шкідників?
 а) Лісогосподарські заходи;
б) біологічні та хімічні заходи;
 в) фізичні заходи;
 г) вірної відповіді немає.
6. До якої групи комах відноситься краснотіл?
 а) ентомофаги;
 б) жуки;
 в) паразитичні безхребетні.
 г) рижі мурахи.
7. Які фактори  можуть викликати послаблення і загибель лісових культур?
 а) фактори неживої природи;
 б) фактори живої природи;
 в) правильні перша та друга відповідь;
 г) немає правильної відповіді
8. В чому полягає система заходів зі збудниками хвороб?
 А) створення насаджень, стійких до хвороб;
 Б) створювати лісові розсадники  не ближче ніж за 200 м від стіни лісу;
 В) під хвойні породи необхідно обирати супіщані грунти;
 Г) всі відповіді  не вірні.
 9. Яка тактика гасіння лісових пожеж?
 а) гасіння допоміжними засобами ( захлестування, засипання землею, заливання водою);
 б) створення загорожувальних смуг;
 в) застосовування  підпалу;
 г) затоптування місця пожежі.
10. На що спрямовуються санітарні рубки?
 А) на оздоровлення лісів;
 Б) на запобігання захворюванню;
 В) на запобігання пошкодження шкідниками;
 Г) на  заготівлю деревини.
11.Який документ дає право на проведення санітарної рубки?
 А. Перелікова відомість;
 Б) лісорубний квиток;
 В) матеріально-грошова оцінка;
 Г) технологічна карта.
12. Що належить до санітарно-оздоровчих заходів?
А) вибіркові-санітарні рубки;
Б) суцільні санітарні рубки;
В) ліквідація захаращеності;
Г) вірної відповіді немає.

Відповіді присилайте на вайбер 0972756470 або на електронну адресу okuxtenko@ukr.net  в кого будуть питання на завязку 24\7. 
Бажаю всім крепкого здоров я


Охорона і захист лісу   (конспект обов,язково)   

Урок№ 29
Тема: Умови виникнення і рохзповсюдження лісових пожеж
1.     Види лісових пожеж
2.     Умови розповсюдження
Усі лісові пожежі за місцем їх виникнення та розвитку можна поділити на Низові, верхові, підземні, а в залежності від швидкості поширення фронту полум`я - на слабкі, середні та сильні.
Низовими лісовими пожежами називають такі пожежі, під час яких вогонь розповсюджується підстилковим покривом, хмизом, вітроломом та підліском. Низові пожежі бувають біглі та стійкі.  

Біглими називають пожежі, під час яких горить листя, хвоя, суха трава та кущі. Ці пожежі часто бувають весною та розповсюджуються з великою швидкістю сухим ґрунтовим покривом. При цьому горіння на одній і тій же площі продовжується недовго. 
Стійка пожежа - це така пожежа, коли після згоряння сухого ґрунтового покриву продовжує горіти підстилка, пеньки, хмиз, вітролом та інша суха деревина. Такі пожежі бувають літом у суху погоду і продовжуються значний час. У цих умовах підгоряє коріння дерев, їх кора і можуть скластися умови для виникнення верхових пожеж, особливо в молодих хвойних лісах. У деяких випадках вогонь може проходити однією і тією ж площею 2-3 рази після підсихання ґрунтового покриву або шару торфу. Для низових пожеж характерна форма її площі - витягнута за напрямком вітру з нерівною крайкою по фронту пожежі. У нічний час швидкість розповсюдження вогню значно зменшується, тому що, як правило, зменшується швидкість вітру та підвищується вологість повітря і вранці, на час виникнення роси, вона має найменше значення. При зміні напрямку вітру форма площі пожежі значно ускладнюється визначення її основних параметрів - фронту, флангів, тилу.
Швидкість вітру майже повністю визначає контури пожежі. Чим сильніший вітер, тим більше витягується площа пожежі за напрямком вітру. Під час зміни напрямку вітру можливе оточення вогнем людей, які приймають участь у гасінні пожежі. У цих умовах орієнтуватись в обстановці на великих пожежах можна тільки з допомогою розвідки з повітря на вертольотах та літаках. При швидкості вітру більш як 6 м\с низові пожежі можуть переходити у верхові.
Розвиток низових пожеж у великій мірі залежить від характеру лісового масиву та його санітарного стану. Низові пожежі на засмічених вирубах розповсюджуються з більшою швидкістю, ніж під кронами дерев. На розвиток лісових пожеж значно впливає рельєф місцевості. Цьому сприяє та обставина, що у верхній частині схилу вітер сильніший, ніж біля підніжжя, і поширення фронту пожежі у вишину здійснюється швидше, ніж поширення його вниз.
При розвитку низової пожежі при вітрі на рівнині спостерігається рух повітря назустріч поширенню фронту вогню. Під час середніх низових пожеж при вітрі під кроною дерев потік повітря до фронту пожежі із швидкістю 2-3 м\с виникає на відстані до 25 м від фронту вогню. При великій швидкості вітру потоки повітря до фронту вогню не спостерігаються. Як показала практика, під час сильної низової пожежі на площі 19 га потоки повітря до фронту пожежі спостерігалися на відстані до 100 метрів від фронту.
Верхові пожежі - це пожежі, під час яких горять крони хвойних дерев. Вони виникають під час стійких низових пожеж у хвойних лісах. Часто верхові пожежі виникають під час сильного вітру в густому лісі та в гірській місцевості. Вони бувають біглі та стійкі.

Біглі верхові пожежі спостерігаються тільки під час сильного вітру. У цих умовах вогонь розповсюджується кронами дерев стрибкоподібно та значно випереджає фронт низової пожежі. Під час розповсюдження вогню кронами дерев вітер розносить іскри, головешки, що утворюють нові осередки низових пожеж на сотні метрів попереду фронту основної низової пожежі. У період стрибка вогонь розповсюджується із швидкістю 15-25 км\год. При цьому загальна швидкість поширення пожежі буде значно менша, тому що після кожного стрибка швидкість розповсюдження вогню зменшується до тих пір, поки вогонь низової пожежі пройде ділянку лісу, де вже згоріла крона, і не створить теплові умови для наступного стрибка.
Стійкі верхові пожежі - це такі пожежі, коли вогонь розповсюджується кронами дерев одночасно з просуванням фронту стійкої пожежі. Після таких пожеж на його площі вигоряє майже все і лишаються лише деякі частини стволів бувшого лісу.
Підземні пожежі, як правило, виникають на ділянках, що мають суху підстилку до 20 см та більше або торф`яний шар. Швидкість розповсюдження вогню поверхнею підстилки незначна, а в глибину ще менша. У глибину підстилка або торф вигоряє до мінерального шару грунту або до шару, де підстилка або торф мають вологість 70% та більше.

Великими лісовими пожежами вважають ті, що поширились на площу більше 200 га. Їм характерні такі особливості: виникають вони у посушливі та тривалі періоди року під час сильного вітру; утворюється велика інтенсивність виділення тепла та швидкість розповсюдження вогню, який може переходити через мінералізовані полоси, протипожежні перешкоди, невеликі річки та струмки; у районі виникнення пожежі утворюються великі зони сильного задимлення, що утруднює бойові дії з гасіння, а інколи і заважає діяльності підприємств, установ та населених пунктів, що розташовані з підвітряного боку на значній відстані від пожежі.



понедельник, 20 апреля 2020 г.

Лекції з насінництва


Урок № 38
Тема: Пліснявіння насіння квіткових рослин, хвороби сходів, стебел, їх збудники
План 
1. Пліснявиння насіння.
2. Хвороби насіння бульб, цибулин і корневищ квіткових рослин.
3. Хвороби сходів і сіянців.

   Пліснявіння насіння. Цьому захворюванню піддається насіння майже всіх листяних і хвойних порід, але частіше воно уражає великі соковиті плоди і насіння таких деревних порід як каштан, дуб, бук, диких плодових. Насіння пліснявіє при зберіганні в умовах підвищеної вологості. Збудниками цього захворювання є сапрофітні гіфальні гриби  класу зигоміцети. Насіння заражається спорами ще в лісі, а також при збиранні та транспортуванні.
   Спочатку зі спор зявляється грибниця, яка поширюється на поверхні у вигляді павутиння. Наявність поверхневої плісені майже не впливає на схожість насіння, але якщо при пошкоджені оболонки міцелій проникне всередину  насіння, то повністю приведе до втрати схожості. Плісень буває зелена, чорна, рожева, головчаста.
Основні заходи боротьби проти пліснявіння:
а) чітке дотримання правил збору та зберігання лісо насінної сировини;
            б) дезінфекція тари перед закладанням насіння на зберігання і дотриман-  ня  режиму зберігання;
в) протруювання насіння 0,15%-м розчином формаліну, 0,5%-м марганцевого калію чи 1% розчином оцтової кислоти;
              г) промивання насіння 3%-м розчином соди з наступним просушуванням.
Хвороби насіння бульб, цибулин і корневищ квіткових рослин.
Насіння квіткових рослин, аналогічно деревним і чагарниковим породам, при порушенні режиму зберігання уражується рядом цвілевих грибів. На уражених місцях виникають жовто-бурі втиснені плями різного розміру. Уражені тканини буріють, розм’якшуються, згодом морщаться і загнивають.
Кореневий рак, або зобуватість коренів. Бактерія уражує бульби жоржин, гладіолусів, кореневища півоній, ірисів, корені троянд і низки деревних та чагарникових рослин.
На поверхні коренів, бульб, цибулин утворюються поодиноко парости з нерівною шорсткуватою поверхнею, які досягають іноді значних розмірів. Спочатку вони соковиті, мякі, такого забарвлення,, як і здорова тканина, потім до осіні буріють, твердіють, дерев’яніють. Крім бульб уражується і коренева шийка, що призводить до загибелі рослини.

     Хвороби сходів і сіянців - багаточисл. група хвороб, властивих деревним рослинам на самих ранніх етапах розвитку - з моменту проростання насіння до 2-річного віку. Зустрічаються в розплідниках, а також на самосівах - при природ. поновленні під пологом лісу або на вирубках. До хвороб сходів і сіянців іноді умовно відносять також багаточисл. хвороби ассимилирующих органів (листя, хвої), що зустрічаються на деревних рослинах у будь-якому віці, але небезпечні головним ччином для молодих рослин і тому вимагають заходів боротьби при ураженні посадкового матеріалу в розсадниках, а також молодих культур. Саме шкідливе і широко поширене захворювання багатьох лісових порід на перших етапах їхнього життя - загнивання проростків і вилягання сходів, частіше викликається грибами, але іноді має неінфекц. природу. У посівах листяних і хвойних порід (особливо часто - бука) зустрічається фітофторозних гниль сходів. Молоді сіянці клена уражаються церкоспорозом, сіянці бирючини - антракнозом. В окремих районах 1-річні (рідше 2-річні) сіянці сосни уражаються випрівання, а 1 - 3-річні сіянці дуба - грибом Rosellinia quercina («дубовим коренедушітелем»). У розплідниках, в молодих культурах і на самосіву деревних порід під пологом лісу зустрічається хвороба «задуха» сіянців. Специфічне захворювання сосни в розплідниках і соснових молодняках до 12 років - іржа пагонів. Великої шкоди посівам деревних порід заподіюють цвілі (сіра і темно-оливкова), що викликаються гриба-ми-дейтеромицетов. З неінфекц. хвороб сходів і сіянців становлять небезпеку опал кореневої шийки, вижимання, вимерзання і деякі ін. Хвороби сходів і сіянців характеризуються високою шкідливістю: уражені рослини, як правило, гинуть; тому отпад сіянців від хвороб в розплідниках може досягати значить, величини. При сильному розвитку хвороб різко знижується і вихід стандартних сіянців.

Урок 39

Тема: Система заходів щодо збереження посівного та посадкового матеріалу
План 
1.     Запобіжні методи боротьби.
2.     Методи прямого обмеження.

   Чисельні хвороби і шкідники лісів та зелених насаджень, які знижують приріст, продуктивність, якість одержуваної деревини, а також  декоративність чи захисні функції насаджень, завдають величезної шкоди народному господарству, тому величезного значення набуває опрацювання та планомірне застосування заходів захисту нашіх лісів і деревини. З цією метою можуть бути використані запобіжні (профілактичні) заходи або пряма боротьба з хворобами та їх збудниками.
   Запобіжними називаються такі методи, які створюють несприятливі аби цілком неможливі умови для розвитку хвороб. До них належить ряд заходів, що включає:  нагляд за появою і поширенням хвороб; комплекс агро-техніч. і лісогоз. заходів, спрямованих на поліпшення росту сіянців і створення несприятливих умов для розвитку патогенів; хіміч. заходи боротьби (протруювання насіння та ґрунту, викорінювати і захисні обприскування); біол. заходи боротьби (застосування антибіотиків та ін. біопрепаратів).
   Методи прямого обмеження чисельності полягають у знищені, або послабленні потагенного організму, обмежені його розвитку, чи лікуванні хворої рослини або всього насадження. З цією метою можуть застосовувати різного роду лісогосподарські заходи, чи хімічні методи.
   Враховуючи більшу ефективність та економічну вигідність, провідного значення у лісовійьфітопатології набувають зараз профілактичні заходи. Адже легше не допустити до захворювання, ніж лікувати хвору рослину.
   Оскільки запобіжні та прями заходи захисту переплітаються між собою, вони за принципом своєї дії та техніки застосування поділяються на такі основні методи:
-         лісогосподарський;
-          фізико-механічний;
-          біологічний;
-          хімічний;
-          карантин рослин.
   Найкращі результати дає застосування комплексу заходів з таким розрахунком, щоб вони доповнювали один одного. Комплексна система заходів повинна передбачати, крім захисту від хвороб, ще й заходи з попередження розвитку шкідників та не паразитними причинами (сніголом, бурелом) і т.д.







воскресенье, 12 апреля 2020 г.

Урок 80 Тема: Рельєф і грунтоутворні породи

Учні 14-Л групи Ознайомтесь з лекційним матеріалом та запишіть основні фактори грунтотворення!

Урок 80
Тема: Рельєф і грунтоутворні породи
План уроку:
1.     Грунтотворні фактори
2.     Основні елементи рельєфу.
До основних факторів грунтотворення відносимо материнську (ґрунтотворну) породу, клімат, рельєф місцевості, вік грунту та суспільно-виробничу діяльність людини. Всі ці фактори взаємопов’язані і певною мірою взаємообумовлені.
Ґрунтотворні породи мають неоднаковий хімічний склад (безкварцові, з кварцем, карбонатні, безкарбонатні, хлоридно-сульфатні, органогенні та ін.). Вони можуть бути пухкими або щільними. Відрізняються вони одна від одної механічним складом, від якого залежать водно-фізичні властивості грунту (водний, тепловий і повітряний режими). Нарешті, різні породи мають неоднаковий мінералогічний склад. Одні породи багаті на первинні і вторинні мінерали, наприклад леси, а інші містять більше первинних (піщана порода).  Саме ґрунтотворні породи дуже впливають на склад і фізико-хімічні властивості грунтів, а також на швидкість і інтенсивність ґрунтових процесів. Слід підкреслити, що механічний, хімічний і мінералогічний склад грунтів на перших стадіях розвитку їх повністю визначаються складом ґрунтотворних порід. Тільки пізніше, коли сформується профіль грунту, окремі генетичні горизонти набувають нових властивостей, відмінних від породи.
Від клімату залежить кількість тепла і опадів та характер розподілу їх. Тепло і опади впливають на розвиток рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчинення різних сполук у грунті та переміщення їх по профілю, вміст вологи в грунтах тощо. Так, залежно від кліматичних умов атмосферні води можуть змивати або промивати ґрунти, спричинювати засолення або заболочення їх тощо. Висока температура і вітри, особливо суховії, збільшують випаровування води з грунту. Кількість опадів і випарна здатність грунту є одним з основних факторів процесів грунтотворення.   Кількість опадів, розподіл їх за порами року, характер зволоження грунту впливають на ріст рослин, ботанічний склад їх, асиміляцію сонячної енергії, нагромадження органічної речовини та швидкість мінералізації її, а також на механічний склад грунтів, які утворюються, диференціацію горизонтів та ін. Дуже впливає на ґрунтотворні процеси температура повітря і грунту. Відомо, що з підвищенням температури грунту збільшується іонізація води, внаслідок чого підвищується швидкість хімічних і біохімічних реакцій. Нагромадження і розклад органічної речовини, характер процесів вивітрювання і грунтотворення також залежать від співвідношення тепла і вологи в грунті. Від температури грунту залежать коагуляція (укрупнення роздрібнених частинок) і пептизація (роздрібнення) колоїдів, утворення структури грунту. Впливають на грунтотворення і низькі температури. Так, при низьких температурах у грунті коагулюються гумусові кислоти, що сприяє утворенню нерозчинних сполук. Впливають на ці процеси і зміни температури повітря. Наприклад, низькі температури повітря сприяють утворенню заболочених і торфянистих грунтів, а при високих температурах грунт пересихає, втрачає структуру, ущільнюється тощо. Рельєфом тієї чи іншої місцевості називають сукупність форм горизонтального і вертикального розмежування поверхні землі.
Основними елементами рельєфу є вододіли, схили і долини. Лінію, яка розділяє стік води по протилежно спрямованих схилах, називають вододільною лінією місцевості. Рельєф є одним з важливих факторів процесів грунтотворення. Характерно, що незначні зміни рельєфу — підвищення або пониження навіть на площі в один гектар і менше — досить помітно впливають на зміни грунту в цілому або на окремі показники його родючості. Залежно від розміру площі розрізняють два основних типи рельєфу: макрорельєф і мікрорельєф. Макрорельєф — це найбільші форми рельєфу на великих ділянках земної кори. До нього належать: 1) рельєф гірських місцевостей, створений тектонічними і вулканічними силами; окремі елементи цього рельєфу часто підіймаються до 2—3 км і вище, зумовлюючи вертикальну зональність клімату та грунтів; 2) рельєф пересіченої місцевості, що охоплює територію в позагірських районах; на цьому елементі рельєфу помітні мікрокліматичні зміни.
Крім макро- і мікрорельєфу, розрізняють ще і перехідну форму рельєфу — мезорельєф. Це — долини, яри, блюдця, горби тощо, а також інколи досить глибокі западини і підвищення, що чергуються між собою. З мезо- і мікрорельєфом певною мірою пов’язані топографічні закономірності розподілу грунтів у межах зон — мікрозональність та інтразональність. Рельєф впливає на розподіл атмосферних, ґрунтових і підґрунтових вод 
тепла, сонячної радіації  та на кліматичні умови в цілому.


Під впливом різних умов рельєфу змінюється зволоження грунту, склад рослинності. Рельєф місцевості впливає також на ерозію поверхні (змивання і розмивання), намивання грунтів, порід тощо. Водний режим схилів Сонячна радіація Грунти на південних схилах одержують більше тепла, тут часто змінюється температура, швидше випаровується волога та ін. Саме тому ґрунти північних схилів більш вилужені і зволожені, мають грубіший механічний склад, бідніші на поживні речовини, ніж південні. Найчіткіше виражений вплив рельєфу і експозиції його схилів у гірських місцевостях. Там він має домінуюче значення у процесах грунтотворення. Розрізняють додатні і від’ємні елементи рельєфу. До перших відносять усі підвищення — плато (рівнини), тераси, бугри, гриви, бархани, дюни, а до від’ємних — долини, западини, улоговини, балки, яри, блюдця тощо. Підвищені елементи рельєфу мають схили, ступінь крутизни яких визначається кутом нахилу, вираженим у градусах. По всій території України, за винятком гірського рельєфу Карпат і Криму, поширений водно-ерозійний рельєф з досить складним мікрорельєфом. Кожен із згаданих елементів рельєфу своєрідно впливає на мікроклімат, за певних умов і на макроклімат, рослинний покрив, а у кінцевому підсумку — на ґрунтотворний процес.



Схематично зображено вплив елементів рельєфу на утворення підзолистих грунтів. Схема утворення підзолистих грунтів залежно від рельєфу Аналогічно утворюються і чорноземи. Ґрунтотворний процес відбувається стадійно не тільки в просторі, а й у часі. Тому велике значення в житті й еволюції грунтів має їхній вік. Кожен сучасний тип або вид грунту є результатом дії різних факторів, що діяли протягом багатьох віків. З віком пов’язані стадії і фази розвитку всіх грунтів, а від останніх залежать його родючість та агрономічна цінність. Чим старіший грунт, тим більше стадій мав ґрунтотворний процес. Розрізняють абсолютний і відносний вік грунту. Під абсолютним віком грунту розуміють проміжок часу, починаючи з початку утворення його до сучасної стадії його розвитку. Вік грунту в основному пов’язаний з віком країни, поверхня якої звільнилась з-під водного, льодовикового чи іншого покриву і на якій почався ґрунтотворний процес, що триває до наших днів. У природних умовах на будь-якій, навіть невеликій, території може бути багато грунтів, що перебувають у різних стадіях розвитку. Пояснюється це тим, що неоднаковий рельєф, ґрунтотворні породи і рослинність по-різному впливали на ґрунтотворні процеси у даній місцевості. Інтенсивний розвиток сільського господарства дає можливість не тільки збільшити кількість сільськогосподарської продукції і раціонально використовувати ґрунти, а й підвищувати їх родючість. Виробнича діяльність людини тепер є одним з основних факторів сучасного процесу грунтотворення. Грунти набувають природної родючості у процесі грунтотворення. У процесі виробничої діяльності ґрунти окультурюються. Окультурення грунту — це цілеспрямоване поліпшення властивостей і підвищення родючості його. Грунти збагачуються на поживні речовини завдяки внесенню органічних і мінеральних добрив. У широких масштабах запроваджуються зрошення, вапнування кислих і гіпсування солонцюватих грунтів. Всі ці заходи впливають на напрям процесів грунтотворення і сприяють створенню грунтів з високою потенціальною і ефективною родючістю.

суббота, 11 апреля 2020 г.


Для учнів 14-Л групи     "Насінництво" лекцію запишіть в зошит!!!

Урок  № 33. 
Тема: Система захисних заходів від збудників хвороб
План 
1.     Методи захисту деревних рослин від збудників хвороб.
2.     Коротка характеристика кожного методу
Система захисних заходів від збудників хвороб об’єднує такі методи:
- організаційно-господарський;
- лісогосподарський;
              - біологічний;
              - хімічний;
              - селекційно-насінневий;
              - фізико-механічний;
              - інтегрований захист;
              - карантин рослин.
До організаційно-господарського методу входить:
-         розробка планів і здійснення періодичних фітопатологічних обстежень для виявлення осередків збудників хвороб:
-         поширення знань про хвороби лісу, шляхи їх розповсюдження і фактори, що сприяють захворюванню дерев, методи і засоби боротьби з ними;
-         регулювання чисельності диких тварин, пошкоджень деревостанів, обмеження пасовищ для домашньої худоби на лісових площах, особливо де є загроза ураження збудниками кореневих гнилей;
-         застосування при створені лісових культур заходів по підготовці площ, що підлягають залісенню і заходів по обробітку грунту для забезпечення сприятливого екологічного середовища для росту і розвитку деревних порід і несприятливого для збудників хвороб;
-         забезпечення лісокультурних робіт доброякісним посадковим і посівним матеріалом;
-         розрахунки необхідної кількості отрутохімікатів і своєчасне забезпечення ними держлісгоспу.
До лісогосподарського методу входить:
-         дотримання високої технології обробітку грунту;
-         терміни і якість посіву й  посадки;
-         дотримання сівозмін:
-         догляд за лісом;
-         реконструкція насаджень;
-         правильний підбір асортименту деревних і чагарникових порід;
-         внесення добрив;
-         санітарні рубки;
-         меліоративні заходи.

До селекційно-насінневого методу належать:
-         дотримання науково-обгрунтованих правил районування, перевезення насіння тощо;
-         використання посівного і посадкового матеріалу з цінними спадковими властивостями;
-         виділення і збереження генетичного фонду деревних рослин;
-         відбір, виведення і введення в культури біологічностійких деревних рослин.
До фізико-механічного методу входять:
-         механічне знищення хворих рослин;
-   термічний обробіток грунту, насіння, бульб,цибулин, живців, деревини тощо;
-         використання низьких температур;
-         використання ультразвуку;
-         використання струмів низької частоти;
-         використання радіаційного випромінення;
-         промивання насіння і плодів під струменем води;
-         знищення проміжних рослин-господарів для іржастих грибів.
   Хімічний метод включає використання органічних та неорнанічних сполук, токсичних для потогенних організмів.
   Карантин- це система заходів по охороні територій держави від проникнення карантинних й інших небн\езпечних збудників хвороб, шкідників, злісних бурянів та виявлення, локалізація і ліквідація осередків карантинних видів.